ПОЧАТОК
6 червня 2007 року Віктор Таран поспішав, крокуючи через двори мікрорайону Позняки. В одній руці він тримав папку з паперами, в іншій – дипломат. Він запізнювався у відділ юстиції.
За два місяці до того він з друзями вів емоційні і гострі дискусії про політику. Ситуація сприяла. Помаранчева революція, у якій активно брали участь більшість друзів та знайомих, не виправдала очікувань, прем'єром був Віктор Янукович, а корупційний корсет, який політики затягували на державі, ставав усе тугішим. Хтось почав говорити, що для змін в країні потрібно виховувати молодь та навчати активістів у регіонах. Після кількох суперечок і жорстких баталій вирішили, що варто ризикнути та взяти на себе відповідальність за цей процес, і одноголосно прийняли рішення – реєструвати громадську організацію. За кілька тижнів ті ж самі люди зібралися після роботи в кабінеті Віктора Тарана, щоб обговорити ідею більш серйозно. Спершу хотіли назватися «Центр політичних студій», пізніше до назви додалося «і аналітики» - присутні вирішили, щоб без створення власних аналітичних матеріалів справа далеко не піде.
У відділ юстиції Віктор Таран таки запізнився – двері кабінету були зачинені. Віктор постукав. «18:10, ми вже не працюємо» - крикнув хтось по той бік дверей.
«Мені лише на 10 хвилин, документи на реєстрацію організації залишити», - через двері попросив Таран. За кілька секунд двері відчинилися. «Вікторе Вікторовичу, чому ж ви не кажете, що це ви», - усміхнулася реєстратор. Заступнику голови райдержадміністрації, яким тоді працював Віктор Таран, могли пробачити таку дрібницю, як запізнення на 10 хвилин.
Так з'явився «Центр політичних студій та аналітики».